Цей фільм явно повинен продовжувати традиції класичних романів а ля Діккенс. Перед нами розігрується драма людських сердець. Ми бачимо "діккенсівський" світ маленьких людей, де серед нужди, невігластва, егоїзму та вульгарності все ще живуть чисті душею і помислами люди.
По-своєму ці люди добрі, однак, більшість із них слабкі і не можуть гідно нести тягар існування.
Нам також час від часу показують паралельний світ хороших і сильних людей - робітників, які десь зовсім поряд виборюють собі та іншим кращу долю.
Але наші головні герої заплутані у тенетах капіталістичного життя і за своїми індивідуалістичними бажаннями не можуть побачити ширшої об'єктивної картини своїх страждань. Вони як метелики намагаються летіти на світло своїх мрій - і неминуче падають униз. У місті бруду, фальші та наживи для них місця немає.
Фільм "Мрія" теж радує нас кадрами львівських вулиць, які ще несуть відбитки попередньої польської реальності.
На жаль, оригінальні вулиці з'являються перед нами не так часто, як сподіваєшся. Фільм доволі камерний, основні події відбуваються всередині приміщень.
Щодо вуличних локацій, то більшість із них створені з допомогою декорацій, теж дуже колоритних. Автори фільму у своїх прагненнях зобразити міське дно не надто покладаються на натуру, тож добудовують її як можуть, нагромаджуючи дивні поєднання сходів, ліхтарів, склепінь та дивних "старовинних" архітектурних деталей.