"Джонатан Стрейндж та містер Норрелл"

Варіанти спробували пояснити, чому новий британський серіал про магів заслуговує не меншої уваги ніж фільми про Гаррі Поттера.
Нещодавно, у британському телепросторі вийшли перші епізоди серіалу "Джонатан Стрейндж та містер Норрелл", основаного на одноіменному романі англійської письменниці Сюзанни Кларк. Подія набагато скромніша ніж екранізація "Гаррі Поттера", наприклад, та все ж після перегляду перших двох серій можна впевнено стверджувати, що "Стрейндж та Норел" можуть гідно заповнити поки порожню нішу добротного англійського магічного кіно-роману. Не дарма, на впливовому ресурсі IMDb серіалу вже дісталося майже девять з десятьох можливих зірочок глядацької оцінки.

Сюзанна Кларк пише по-іншому ніж Джоан Роулінг - її романи більш "романні", більш серйозніші, можливо. Критики розташовують творчість Кларк десь посередині між Джейн Остін, Чарльзом Діккенсом, Джоном Р.Р. Толкіном та, власне, Джоан Роулінг.

Подібно до Роулінг Кларк почала писати довге фентезі під тиском життєвих обставин. На початку 1990-х доля закинула майбутню романістку на північ Англії поблизу міста Дарем, де їй довгий час довелося провести вдома через хворобу.
Бездіяльне споглядання суворого Північного моря та читання книжок Толкіна сподвигли пані Кларк на написання свого власного великого фентезійного роману.
У "Стрейнджі та Норреллі" теж вибудовується окремий, альтернативний нашому світ зі своєю історією. Втім, зміни, введені у світобудову письменницею, мінімальні - лише такі, які забезпечують та пояснюють присутність магії.

Дію роману можна умовно помістити у період наполеонівських завоювань на початку 19 століття. Магія стає тим додатковим моментом, завдяки якому історія Європи може піти трохи іншим шляхом.
Історія, яку розповідає Сюзанна Кларк, відбувається не в такому яскравому та різноманітному світі як гаррі-поттерівський, однак, вона теж дуже непроста, має ефектні повороти і підвішана на хорошу, солідну, добре пропрацьовану основу. На жаль, у нас ще не виходило українських перекладів "Стрейнджа та Норрелла", тож потрапити нашому читачеві в руки роман не мав великих шансів. Але, після перегляду серіалу багатьом, безумовно, захочеться прочитати літературний оригінал, як це було і з Гаррі Поттером.
Сюзанна Кларк є однією з багатьох британських письменниць-казкарок, що спеціалізуються на довгих розумних романах про магію та магів. Крім Джоан Роллінг тут можна згадати також Діану Вінн Джонс, найвідомішу книгу якої - "Мандрівний замок Хаула" - нещодавно видало "Видавництво Старого Лева". Першою у цьому цеху британських казкарок була Едіт Несбіт, яка творила на зламі 19 і 20 століть і яку називають винахідницею дитячого пригодницького роману.

boryanabooks.com
У творах Несбіт фігурувала магія та магічні об'єкти, однак, написані вони були з новою для того часу реалістичністю, зазвичай відсутньою у тодішній дитячій літературі, просякнутій моралізаторськими метафорами та символізмом. Едіт Несбіт справила значний вплив на своїх сучасників, зокрема, на Клайва Стейплза Льюїса, автора циклу романів про Нарнію. Серед послідовниць Несбіт - і Памела Ліндон Треворс, яка придумала одну з головних дитячих героїнь усіх часів і народів - Мері Поппінс.
Сам серіал "Джонатан Стрейндж та містер Норрелл" справляє враження кращих зразків сучасних довгих британських теле-шоу. Серед акторів - достатньо вже відомих за іншими кіно- та телепродукціями обличчь. Головну роль грає серйозний коротун Едді Марсан, якого ми звикли бачити у багатьох блокбастерах ("Білосніжка та мисливець", "Джек - убивця велетнів", "Шерлок Холмс: гра тіней", "V означає вендетта"). Поряд з ним з'являються Шарлотта Райлі ("Загострені кепки", "На межі майбутнього"), Енцо Чіленті ("Вартові Галактики", "Гра престолів", "Теорія усього", "Рим"), Фредді Хоган (Гаррі Поттер і смертельні реліквії. Ч. 2").
Знятий серіал, звісно, без кіношного розмаху, але на своєму рівні цілком достойно. Спецефекти та візуальні рішення для нього створювали професіонали своєї справи.
artofvfx.com
Серіал розповідає нам цікаву та закручену історію про відновлення мистецтва магії, що вважалося втраченим вже три століття тому. Книголюбу-відлюднику містеру Норреллу першим вдається оживити древні формули, що спричиняє справжній фурор у всій Англії, де довгий час "магія" мала статус абстрактної теоретичної науки, непридатної до практичного вжитку.Однак, пропагування магії як серйозної респектабельної справи приводить містера Норрелла до фатальної помилки, виправити, яку він не може з багатьох причин. Тим часом, на сцені з'являється непрофесійний, але талановитий маг Джонатан Стрейндж. Обидва пани-чародії заводять дружбу і, здавалося б, у взаємній допомозі та повазі вони здатні відновити древню науку. Однак, помалу ми розуміємо, що перед нами розігруюються епізоди ширшої і давнішої історії, започаткованої ще славетним магом минулого Королем-Вороном.
Сюжет "Стрейнджа і Норрелла" розвивається неквапно і неочевидно. Ми знайомимося спочатку з одним, потім з іншим магом, але суть їхніх відносин залишається таємницею. Формальне з'ясування початкових вступних деталей (які ось-ось стануть видимими, думає глядач) несподівано виявляється закладкою ключових моментів сюжетної лінії, повністю зрозуміти яку, таким чином, ніяк не вдається. Майстерність Сюзанни Кларк та творців серіалу розкривається у тому, що головна зав'язка постійно від нас вислизає і це створює необхідний саспенс.
Після перегляду другої серії (а усього їх тільки сім) ми ще не знаємо добре своїх героїв, не знаємо, хто є хто.
Тож, таємнича історія постійно веде невідомо куди, але спостерігати за нею дуже цікаво. Це детектив, який захоплює ще до того, як ми довідуємося про вчинення злочину.
Прикметно, що магія у серіалі особливо не розмінюється на поверхневі трюки-заманухи (хоча, ми бачимо й таке), Вона тут необхідна насамперед для творення відповідного тла історії, для творення глибинних підстав особливого світу, в який ми потрапляємо під час перегляду. Вдумливе і лаконічне використання фентезійності суттєво підсилює "зачаровуючий" ефект серіалу. В цьому сенсі, "Джонатана Стрейнджа та містера Норрелла" можна порівняти із "Грою престолів".

Не можна не згадати стилістичну довершеність теле-шоу. Спецефекти спецефектами, але від серіалів не завжди очікуєш настільки дбайливого конструювання своїх героїв та героїнь, що вони реально стають втіленням романтичних образів з картин пре-рафаелітів. Візуальна тематична стилізація у "Стрейнджі та Норреллі" на такому ж рівні, як і. наприклад, у "Грошових жахах".
"Джонатана Стрейнджа та містера Норрелла" годилося б переглядати осінніми дощовими вечорами перед каміном. Однак, такі хороші серіали на дорозі не валяються і достатньо передивитися першу серію, щоб затягнутися відразу і безповоротно, не чекаючи осені. Тим більше, що львівські червневі дощові вечори можуть бути не менш довгими та сірими аніж восени.
Автор: Андрій Бондаренко