Прикметно, що магія у серіалі особливо не розмінюється на поверхневі трюки-заманухи (хоча, ми бачимо й таке), Вона тут необхідна насамперед для творення відповідного тла історії, для творення глибинних підстав особливого світу, в який ми потрапляємо під час перегляду. Вдумливе і лаконічне використання фентезійності суттєво підсилює "зачаровуючий" ефект серіалу. В цьому сенсі, "Джонатана Стрейнджа та містера Норрелла" можна порівняти із "Грою престолів".
Не можна не згадати стилістичну довершеність теле-шоу. Спецефекти спецефектами, але від серіалів не завжди очікуєш настільки дбайливого конструювання своїх героїв та героїнь, що вони реально стають втіленням романтичних образів з картин пре-рафаелітів. Візуальна тематична стилізація у "Стрейнджі та Норреллі" на такому ж рівні, як і. наприклад, у "
Грошових жахах".