Чари Бачевських

На стінах ресторації – картини та фото пляшок з-під напоїв Бачевських. Тут усе пронизано терпким неповторним ароматом шляхетної легенди, тут відчуваєш себе частинкою чогось великого.

Чому ж ресторація саме Бачевських? Адже це могла бути проста кав'ярня, цукерня чи стандартна піцерія. Всеволод Поліщук, піар-директор компанії «Кумпель груп», розповідає мені цікаву історію виникнення цієї ідеї.

Ще заздалегідь власники вирішили, що у будівлі на Шевській буде заклад харчування, однак проаналізувавши безліч ідей, так і не дійшли до остаточного рішення. Під час реконструкції працівники знайшли у підвалі дві пляшки з горілкою Бачевських.

Одна з них була повністю закоркованою, а інша – надпитою.

Саме тоді власники зрозуміли, що це знак долі, і ніяк інакше, як Ресторацією Бачевських, цей заклад вже не назвеш.

Цікаво поглянути на історичні пляшки, яким майже двісті років? Тут, у ресторані-музеї, – це також можливо. Одразу при вході, на кам'яній підлозі можна побачити невеличкий отвір вкритий склом, під яким й знаходяться знайдені пляшки.

Моя подорож коридором закінчується яскравим світлом великої зали, що нагадує тропічний острів. Зі стелі тягнуться до підлоги в'юнкі, наче ліани, вазонки. Біля сходинок стоять дві великі білі клітки з екзотичними папугами, а скляна стеля лише посилює відчуття свіжості та тропічності цієї зали.

Скільки вдалих та неймовірних образів у цьому яскравому світі! А десь майже поруч стоїть відреставрований самогонний апарат. І справді ресторан-музей.

Шикарне ретро провадить мене до червоної зали, стіни якої, прикрашає виставка пляшок з-під наливок Бачевських. Антикварні меблі, червоні оксамитові накидки на диванах, свічки на столах – все це схоже на покої імпозантної та дещо піжонської особи.

На другому поверсі можна зануритися у терасу зі скляною підлогою, що несподівано стелею для тропічної зали. Тераса прикрашена пальмами, у всьому відчувається вишуканість для обраних, пишна просторість навіює безтурботність.

У цій солодкій мандрівці у ті часи, коли чоловіки ще були чоловіками, а жінки – жінками, мені відкривається старий та одночасно новий світ гонорових дивовиж.

Всеволод Поліщук зазначає, що саме Бачевські вперше почали експортувати алкоголь на літаках та кораблях до Франції, Британії, Південної Африки, Південної Америки та Німеччини. Парадокс історії, звичайно, але саме літаки Люфтваффе розбомбили фабрику Бачевських у вересні 1939 року.

Навколо мене кружляють образи тих днів, а голова паморочиться від нових слів, знаменних цифр та дат, а також, спокуси побачити, як з попелу знову повстане діамант сім'ї Бачевських, які прославили Львів на увесь світ.

Власник контрольного пакету акцій ЛГЗ "Гетьман" Олег Баляш переконаний, що це на часі, і це більше сприятиме іміджу нового Львова:

«Ми вважаємо, що якщо тут був завод Бачевських, то треба йти до того, аби цю горілку випускати тут й надалі. У нас навіть була вже зустріч щодо цього питання. Ми проробили цілу програму, згідно якої, вони б завозили цю горілку на український ринок, де вона, сподіваюся, добре себе зарекомендує в елітному сегменті. Якщо ж ми почнемо виготовляти цю горілку тут, в Україні, то незабаром вже варто буде очікувати на її виведення на міжнародні ринки дистрибуції, де, як ми знаємо, горілка Бачевських вже продається".

На цій славетній хвилі я пригадую усе, що читала про Бачевських.

Про заснування родиною Бачевських у 1782 року власної гуральні у селі Вибранівка. Про Юзефа Адама Бачевського, який першим застосував засоби друкованої реклами в алкогольній сфері.

А як вам ідея з кришталевими карафками? А суперський павільйон у вигляді карафи на Галицькому Крайовому Ярмарку у Львові? А яскраві рекламівки-постери у варшавській рекламній агенції «Подбуй»?

Креативність надихає, креативність спонукає і зовсім невипадково Бачевські стали постачальниками ексклюзивів до двору Австрійського цісаря.

Після захоплення Львова совітами, представники радянської влади вагонами вивозили вцілілі лікеро-горілчані вироби фабрики до Москви.

Останні екземпляри львівського «Бачевського» були продані через тридцять років після війни за грубі гроші.

А щодо пляшок, які знайшли під час реконструкції, то фахівці зазначили, що їх ціна на аукціоні просто космічна.

Аромат історії. Саме ці пахощі я відчула, коли зазирнула у темно-зелені двері на затишній вулиці Шевській.