За формою, коворкінг Betaplace - це комерційні офіси "для винаймання", а за змістом - своєрідний творчий майданчик для однодумців, які намагаються дивитися уперед.

Бетаплейс наразі розташований у привокзальній дільниці між вулицями Городоцькою та Шевченка. Зовсім поряд знаходяться корпуси заводу "Електрон", зайняті різними ІТ-фірмами. Але коворкінг знайшов прихисток у невеликому з-зовні будинку, в якому і не очікуєш побачити великий виробничий підвал, який раптом відкривається внизу.

Втім, екскурсія, яку провела Варіантам Настя Волчак, учасниця команди Бетаплейсу, розпочалася зверху на другому поверсі - у відкритих офісах. Тут розмістився великий спільний різнорівневий хол з робочими місцями, а також кімнати різного призначення - окремі офіси, кухня, мітинг-руми або "переговорки".

Гордість коворкінгу - дизайн-бюро "Хочу раю", тутешні старожили, які прийшли сюди першими і з тих пір стали невід'ємною частиною локального середовища. Помалу між дизайнерами та іншими постійними мешканцями Бетаплейсу виникла справжня співпраця, корисна для всіх. Чи не у всіх кімнатах з'явилися декорації та об'єкти, створені у "Хочу раю". Натомість, завдяки спілкуванню із "технарями", дизайнери бюро у своїх напрацюваннях почали вдаватися до більш складних технологічних рішень.

Офіс, "Хочу раю" зайнятий не лише співробітниками, а й створеними тут експонатами. Попід стінами стоять деталі та заготовки майбутніх об'єктів, а також вже готові прототипи. Розглядатися довкола та вгадувати "що є що" тут неймовірно цікаво.

Довга лампа на дерев'яному стовбурі, виявляється, реагує на доторк ноги. Диванна подушка зненацька перетворюється на міні-столик. Набір невеликих дзеркал пропонує поглянути на себе в обрамленні додаткових вух, бороди чи корони. З полиці усміхається гіпсовий динозавр Бровко, а гамакоподібне крісло манить у себе вигідною простотою конструкції.

За стіною - кабінет харківської айті-компанії, в якому зосереджено працюють серйозні молоді люди. Далі розташувалася швейна майстерня, де шиють форму для військових на сході. Але там наразі замкнено і зайти не вдається

Зазираємо також на кухню. Настя з гордістю розповідає про еко-продукти, які тут продає зовнішня фірма, про відмову від одноразового посуду і про вживання здорової ячмінної кави замість натуральної.

На кухні обладнаний пункт зберігання використаних батарей. Це єдине місце у Львові, де батарейки зберігають в належних умовах, перед тим як їх здати на утилізацію (не плутати із приймальними пунктами, яких у нашому місті достатньо - наголошує Настя).

На столі у холі погляд привертає пластиковий протез руки. Це результат хакатону, який проводився тут кілька місяців тому в рамках міждисциплінарного проекту Cyber Pills for Mental Health. Завдяки чотирьом моторам така рука здатна виконувати базові дії, наприклад, взяти склянку.

Більше технологічних цікавинок можна побачити вже внизу, в майстернях бета-лабу. Про тутешній простір розповів Іван Сольський, представник команди, згуртованої довкола техно-мистецького фестивалю De:coded.

Тут теж є спільний хол, який простягся на нижчому та вищому рівнях, завдяки чому можна конструювати навіть дуже габаритні конструкції. Зараз тут проводять експерименти зі створення гойдалки, яка генерує електричний струм. Це замовлення Парку культури.

В одній з менших кімнат майже увесь простір зайняв великий залізний стіл з якимись маніпуляторами по сторонах. Виявляється, це і є 3D принтер, причому оригінальної конструкції, складений місцевим винахідником Василем. Як пояснив Іван, це одна з найбільших моделей принтерів такого типу. Вона передбачає використання чотирьох різних насадок, які можуть одночасно творити чотири різні об'єкти, або ж один - але чотирма матеріалами.

"Що вмієм - то робим", - докидає сам конструктор Василь, який в цей момент проходить повз.

Принтер поки перебуває на стадії калібрування. Але планів на нього вже багато. Наприклад, поступила пропозиція від Олеся Дзиндри створити "нерукотворний" пам'ятник цісарю Францу-Йосифу. "А ще пару бамперів для машини хочем", - додає Іван.

Є й інший подібний апарат - набагато менший, але з поважною історією. Якщо вірити Івану, це перший 3D принтер, який з'явився в Україні. Львівські ентузіасти купили його в одному з хакер-спейсів у Києві.

Функціональний простір у бета-лабі поділений не так по кімнатах, як по кутках. В одному - місце для паяльників, в іншому - займаються три-де моделюванням. Далі - приміщення для більш чорнових робіт. Тут стоять станки - фрезерний по дереву, граверний по каменю. "Теж комп'ютерний, складений повністю у цій лабораторії", - розповідають мені місцеві умільці. "По пікселю вибиває в камені будь-який портрет. Ось такий можна, наприклад" - мені показують плиту з портретом Путіна та датами народження-смерті.

Це для сміху, пояснюють мені. А з серйозніших справ демонструють створений тут, у майстерні корпус для приладу, який за траєкторією кулі визначає місцезнаходження снайпера. Електронні начинки для цих пристроїв придумали і роблять "пацани з Києва".

За станками визирає низенька конструкція на колесах - електро-автомобіль, спаяний з металевих труб. Це проект Івана. Міні-карт з додатками комп'ютерної гри. З допомогою планшета карт можна переводити у режим віртуальної реальності. На кермі є спеціальні кнопки - для супер-прискорення та застосування зброї. "От на цьому станку усе і зроблено", - показує Іван на один із залізних столів поряд.

Згідно із світоглядом новітніх техно-ентузіастів, технологічність повинна супроводжуватися екологічністю. Тому, один з принципових об'єктів тут - станок, який дозволяє переробляти пластикові відходи та створювати з них нові речі, наприклад, меблі.

Це проект Zelenew. Він працює навіть на пластикових пляшках. Якщо закинути достатню кількість, то можна зробити собі стілець. Якщо ж стілець надокучить - станок готовий переробити у щось нове і його.

Для розмови про плани ми вмощуємося за столом у одному з мітінг-румів. Тут величезні ретро-вікна на всю стіну. Але їх доводиться закрити, бо Іван включає проектор, щоб вразити мене презентаційними слайдами. Мої співрозмовники - окрім Івана і Насті це Андрій Меаковський, співзасновник Бетаплейсу та творець видання Post Paper Максим Асафатов, який теж прижився у коворкінгу та поступово влився до команди проекту, - власне, вже самі собою демонструють співпрацю різних середовищ - айтішного, менеджерського, технарського та журналістського.

До слова, засновник Post Paper під час розмови анонсував також свій новий проект, який поєднує медіа та нові інтернет-технології. (Детальніше про проект можна буде довідатися у наступних матеріалах Варіантів).

Отже, Бетаплейс проіснував уже 2 роки і досяг своїх початкових цілей - вийшов на рівень самостійного і сталого існування. Наступна мета - розширитися та освоїти нові функції.

Те ж саме можна сказати і про двох головних клієнтів коворкінгу - дизайн-бюро "Хочу раю" та майстерню Фаб Лаб.

За кілька місяців, що минули з попереднього візиту сюди, виявилося що "Хочу раю" та Фаб Лаб переїхали на нове спільне місце. Їхня неформальна співпраця, яка зав'язалася у Бетаплейсі, продовжується вже у більш серйозних та більш тісних формах. За кілька тижнів їхній новий офіс в околицях Підзамча буде готовий до відкриття.

Отак, завдяки Бетаплейсу виникла нова бізнес-родина, жартує Іван.

Сам коворкінг теж готується до переїзду за прикладом пташенят, що зросли у ньому. "Ми хочемо освоювати нові напрямки", пояснює Настя. "Працювати не лише як коворкінг, а й генерувати різні події самим, нарощувати спільноту крутих креативних людей".

Різні події - це лекції на науково-популярні теми, професійні зустрічі, семінари та конференції. Таким чином, коворкінг планує й далі гнути свою лінію - розвивати та об'єднувати технологічно-креативні середовища Львова.

Залучення більшої аудиторії вимагає переміщення десь поближче до центру. Та й лекції передбачають просторий лекторій.

"У Львові наразі немає достатньо великого приміщення, у якому б могло нормально розміститися більше сотні людей", зауважує Настя. Оновлений Бетаплейс планує створити та зайняти цю нішу "великого освітнього простору".

Прийнятне приміщення вже знайшли, однак, адресу поки не розголошують, адже усе ще може змінитися. Відкриття нового Бетаплейсуі планується на весну.

Головний проект, на якому окрім пошуків нового приміщення, зосереджуються зараз зусилля команди бетаплейсівців, - це чергова едиція фестивалю технологіій De-coded.

Фестиваль, організований студентами Львівської Політехніки, діє з 2006 року. Однак, останніми роками він з різних причин пригальмувався. Зараз, ініціативна група вирішила знову запустити працю над фестивалем.

Схоже, що локальний процес перетворення, росту та переходу на новий етап, який зараз бурлить у Бетаплесі, не оминув і організаторів De:coded.

"Сьогодні, мабуть, найкращий час для повернення", каже Іван. "З першого фестивалю минуло вже 10 років. Ми починали як студенти, це було весело і корисно, ми здобували практичні навички. Але тепер ми нарешті дійшли до чіткої візії - навіщо це все".

Аби пояснити мені свою думку, Івану доводиться зайти здалеку - із загальних особливостей львівського IT-середовища, професійного, але інертного. Тут усі немовби "сидять у теплому молоці", задіяні у різних проектах, мають змогу добре заробляти, але йдеться про атусорсинг, а не про створення своїх власних продуктів, роз'яснює Іван. І цитує гуру уанету Євгенія Сисоєва, який під час нещодавного візиту до Львова дивувався - чому у Києві, у Харкові, в Одесі виникає маса цікавих старт-апів, а у Львові - ні?

Це не надто здорова ситуація, підсумовує Іван. Тут багато розумних людей, але результатів - ноль. Немає справжньої творчості. "Є таке російське слово - созидание. От його і нема".

Тому, свою головну місію організатори De:coded 2016 бачать у активізації львівського IT-середовища, активізацію тутешніх знань та вмінь. Насамперед - надихаючи ефектними прикладами праці інших. "Основою цьогорічного фестивалю буде виставка, на якій демонструватимуться нестандартні підходи до технологій. Сподіваємося, львів'яни зрозуміють, що вони теж так можуть", каже Іван.

Як вказано у робочій версії рекламного буклету, De:coded 2016 - це 4 доби, 4 напрямки, 15 спеціалізованих подій, 2000 учасників 5000 відвідувачів.

"По-перше, плануємо виставку медіа-мистецтва для відповідної зарядки. По-друге, виставку роботів та різних цікавих дівайсів. По-третє, бізнес-воркшопи для наукових стартапів. І по четверте, фан-програма від партнерів-спонсорів", розшифровує буклетну інформацію Іван.

Ключова тема, яку де:кодери хочуть донести до всіх львів'ян - технології приходять у наше місто і це змінює нас усіх. Одна із задумок полягає у тому, щоб представити цей прихід буквальним парадом роботів центральною частиною Львова. Але чи буде змога здійснити таки перформанс - невідомо.

Головною локацією фестивалю, який відбудеться 26-29 травня стане Палац мистецтв.

Нещодавно у Бетаплейсу з'явився ще один напрямок майбутнього розвитку. Міськрада передала громадській організації Betaplace великий будинок на вулиці Тесленка під експериментальний проект - створення громадського центру технологічних інновацій.

"Це величезний здобуток для нас і це важливий прецедент для Львова - громадська організація отримала від влади величезне приміщення", наголошує Андрій Меаковський.

Однак, реалізація цього проекту - справа довготермінова. Будинок на Тесленка - неподалік від Палацу культури Гната Хоткевича - перебуває у доволі занедбаному стані (тому, не дивно, що його віддали ентузіастам). Попередні орендарі вивезли звідти все, що могли, навіть сходові клітки. Немає базових комунікацій - електрики, води, газу.

Тож, загосподарювання будинку та перетворення його на громадський центр - це плани не на найближчі місяці, а на роки.

ГО Бетаплейс вже підписала меморандуми про співпрацю з кількома інституціями, серед яких Інститут міста при міськраді. Досягнуто домовленості із іншими ініціативами та проектами, зацікавленими у співпраці. Однак, коли буде змога розпочати реальні перетворення - сказати важко.

В очікуванні сприятливої ситуації команда Бетаплейсу продумала попередню схему можливого фінансування свого проекту.

На відміну від, власне, коворкінгу, це була б громадська організація, а не комерційна. Адже, приміщення перебуватиме у комунальній власності і призначатиметься для використання громадою. Завдяки цьому, центр платитиме місту лише символічну орендну плату, однак, і не передбачатиме отримання прибутків. Зароблені кошти будуть вкладатися лише у розвиток проекту та на адміністрування.

Звісно, що найбільший фінансовий виклик - це "підйомні" кошти для запуску проекту. У цьому бетаплейсівці сподіваються на допомогу самої громади.

"Грубо кажучи, ми це бачимо так - усі, кому подобається наші ідеї, можуть скинутися коштами на їх реалізацію", - пояснює Андрій Таким чином, йдеться про колективне фінансування - краудфандінг, який вже здобув популярність і у нашій країні.

Команда Бетаплейсу надихається досвідом подібних ініціатив, згадуючи приклад громадського ресторану Urban Space 100, засновники якого поставили собі завдання знайти 100 людей, які б погодилися вкласти у них по 1000 доларів.

Відповідно, проект мав би шанси бути справді незалежним місцем, без впливу якогось одного інвестора.

Важливо, щоб приходили люди, готові робити серйозні проекти, а не просто клієнти в пошуках цікавих сувенірів, додає Максим Асафатов. В ідеалі, у такому громадському центрі повинні були б вирішуватися завдання, важливі для усього міста.