Кінотеатр під скляним дахом

Варіанти відвідали кінотеатр "Львів" і задалися нагальним питанням - чи можна його ще порятувати від неминучої загибелі?
Кінотеатру у Стрийському парку вдалося пережити важкі 90-і. Однак, сьогодні без суттєвих причин він може стати черговою парковою руїною.

Стрийський парк і дух запустіння

У Стрийському парку руїни з'явилися відразу із його заснуванням у 1880-х роках. Втім, це були не дикі, прикрі розвалини, а цілком приємні, романтичні руїнки, запроектовані професіоналами. Штучні "залишки стін" повинні були радувати око та навіювати романтичний настрій.

В 1990-х Стрийський парк вже виглядав не так благородно як століття тому. В часи геополітичних змін туди проникнув дух занепаду і запустіння та оселився в дальній верхній частині парку. Тут з'явилися справжні, незаплановані руїни.

Неподалік від станції дитячої залізниці сірими закам'янілостями простяглися залишки колишніх більярдних павільйонів (так, в соціалістичному Львові було і таке).

Відразу за дитячою колією навпроти височіла напів збудована бетонна коробка з оголеними внутрішніми перекриттями, порослими травою та тоненькими деревцями - подейкували, що тут мав бути новий театр. Спочатку це була новобудова, потім - недобудова, а потім - руїни. Руїни театру, який ще навіть не був збудований. В цьому, втім, теж вчувався певний романтизм.

Дух запустіння, тим часом, не дрімав. Наступною його жертвою стала колишня водонапірна вежа, вона ж вежа-ресторан.

Хоча, і її занепад лише додавав парку відчутного байронівського лоску. Як і старовинні цегляні будки та ятки з чорними провалами вікон, що вишикувалися вздовж головної верхньої алеї.
Але залишалося відчуття, що первинна концепція парку все ще могла перетравити дух занепаду та змусити його слугувати запланованим романтичним настроям.

Зачарований кінотеатр

Нещодавно я знову потрапив у цей парк, після довгої перерви.

Лебедів у ставку, кажуть, поменшало. Залишилося тільки троє - десь поки схованих до весни. Алеями, як і раніше, мирно прогулювалися собачники, мами з дітьми, студенти Політехнічного, випадкові перехожі. Зникли одні з руїн - на місці недобудованого театру тепер здіймаються модерні корпуси УКУ.

Загальний занепад, здавалося, відповідав парковим нормам і навіть допомагав оголеним деревам гідно зносити зимову старість.

До парку я прибув на міні-екскурсію кінотеатром "Львів", люб'язно влаштовану Управлінням культури ЛОДА.
Наприкінці оглядин, коли наша група знову вийшла з кінотеатру на денне світло, Стрийський парк вже важко було сприймати як і раніше.
Схоже, що дух запустіння має чергову нагоду для торжества - у братстві руїн з'явився новий товариш.

Точніше, дуже скоро з'явиться, якщо ситуація не зміниться. Стіни кінотеатру ще стоять і будівля виглядає ще живою. Однак, достатньо зайти всередину, аби відчути сильний запах занепаду та плісняви. Він дуже прямо натякає на те, що процеси розпаду вже почалися.

Особливо чітко це видно, якщо спуститися в підвали, де розміщуються туалети. Спуск довгими сходами буквально нагадує сцени з пригодницьких трилерів - під ногами хрустять залишки блоків, що впали зі стелі, важка тиша погрожує новими обвалами, немовби тут схований зловісний скарб, завірусований прокляттям.

Лихі чари відчуваються і в самій глядацькій залі. Величезне приміщення з просторим екраном і сотнями крісел завмерло у важкому сні.
Фото: Ольга Райтер
Починаючи з грудня сеанси тут вже не проводяться. Як пояснив директор Мирослав Аренович, у глядацькій залі взимку занадто холодно, аби влаштовувати сеанси. Поки зала пустує, то, відповідно, її і не опалюють - з метою економії. А у холодних стінах волога з новими силами продовжує руйнувати будівлю. Такий от ланцюжок занепаду.

Та й сам пан Мирослав, ніби, піддався лихим чарам. Схоже, що він не вірить в подальшу долю кінотеатру. Пояснює - щоб привабити глядачів, слід крутити нові фільми, які зараз випускаються, переважно, в цифровому форматі. Встановлення відповідного обладнання кінотеатр не потягне - а без "цифри" не буде і популярного репертуару. Чергові ланки ланцюжка.

Немає глядачів - немає опалення і догляду, немає догляду - будівля руйнується, зруйнована будівля - немає глядачів. Усе просто. Якщо припустити, що глядачам кінотеатр "Львів" більше не потрібний, то будівля практично приречена.

Окрім головної зали у кінотеатрі ще багато приміщень. Нагорі - фойє, де раніше працював бар, малий глядацький зал, заставлений більярдними столами, та ще одне приміщення з величезними вікнами на всю стіну і з тим же ж таки більярдом. Якщо пригадати руїни більярдного комплексу неподалік, то стає зрозуміло - це залишки старої паркової традиції.
Фото: Олександра Ковальчук
Внизу у вестибюлі порожньо. Раніше тут стояли гральні ретро-автомати радянської епохи, але вони не належали кінотеатру і власник їх десь прибрав. Шкода.

Життя тут ще збереглося у кількох приміщеннях першого поверху, відданих під ресторан. Частина фасаду збоку від головного ходу прикрита жовтими фастфудівськими вивісками. Через них весь будинок виглядає як гігантський "ларьок".

Коли ми виходили, працівниця кінотеатру, замикаючи двері, несподівано вигукнула нам у спини - "Врятуйте нас!". І жарти з цього приводу якось не змогли відігнати важке відчуття.
Проблема кінотеатру "Львів" - це також серйозна проблема Стрийського парку.
Якщо цей кінозаклад теж стане руїною, то чи зможе парк перетравити нову, величезну порцію запустіння? Адже, ця будівля стоїть на центральній алеї, вона вписана у ландшафт великої площі-квітника. Якщо кінотеатр занепаде - то цей куток парку стане майже суцільною зоною спустошення - руїни більярдної, руїни кінотеатру, руїни вежі… Тоді і в чорних провалах старих яток на алеї буде помічатися насамперед сміття та розпад.
Фото: Олександра Ковальчук

Культура чи майно?

Наостанок, ще вдалося порозмовляти із директоркою Департаменту культури Львівської ОДА Наталією Гамкало. На думку пані Наталії, кінотеатр таки можна врятувати. Однак, для цього потрібна відчутна підтримка громадськості. Адже, питання кінотеатру наразі повисло у повітрі - знищити чи залишити? Чи вдасться перетворити його на популярний заклад з достатньою відвідуваністю? Переконливий голос громади, як запорука живого інтересу львів'ян, ще міг би переважити терези на користь позитивної відповіді.

Тим часом, ситуація вимагає вже негайного втручання. Вже кілька років тому кінотеатр "Львів" перейшов у підпорядкування Управління майном спільної власності. Ця формальність, наголошує пані Наталія, загрожує далеко не формальними наслідками, адже, йдеться про зміну принципового ставлення до культурного закладу - не як до місця культури, а просто як до майна.

Показовими тут були наступні призначення не надто кваліфікованих директорів, які, у своїй політиці, практично, перестали розглядати "Львів" як кінозаклад.
Фото: Олександра Ковальчук

Перший широкоформатний

Після відвідин кінотеатру дуже хочеться знайти відповідь на питання - чи потрібен він нинішнім глядачам?

Часткову відповідь можна знайти у історії - у історії першого широкоформатного кінотеатру у Львові. Виглядає, що майже за все своє існування кінотеатр "Львів" залишався одним з найпопулярніших кінозакладів міста. І якби не загально-українська криза кінопрокату на початках Незалежності, то такого звання він би не втратив і зараз.
Історію кінотеатру "Львів" опосередковано можна виводити ще із початків самого Стрийського парку. Фінальним етапом розбудови парку стало проведення у 1894 р. на його території Галицької крайової виставки - пишної демонстрації здобутків місцевої культури і промисловості. Тоді й була прокладена верхня центральна алея, що починається з вулиці І.Франка і веде до теперішнього кінотеатру "Львів".

У 1894 р. було збудовано більшість виставкових павільйонів алеї. На місці кінотеатру ще була пустка. Але виставки тут тривали й далі, зокрема у 1920-1930-х роках влаштовувалися міжнародні Східні Торги. Власне, для цих Торгів був зведений величезний павільйон, в якому потім розмістився кінотеатр "Львів".
В глибині світлини ми можемо побачити первісний чотирикутник виставкового павільйону з характерним скляним дахом, в якому потім розмістився кінотеатр "Львів"
Наприкінці 1950-х рр. павільйонну будівлю трохи видозмінили і пристосували під кіноперегляди, встановивши гігантський для тих часів екран для широкоформатних фільмів та звукове стереообладнання.

Діяльність нового кінотеатру розпочалася у 1960 році. Тут відбувалися найбільш значні прем'єри у крутому широкому форматі. Зал був розрахований на 900 місць і рідко коли пустував. Адже, гідну конкуренцію "Львову" зміг скласти лише "Мир", збудований у 1966 р. на новоствореній вулиці 700-річчя (нинішній проспект В.Чорновола).

Лише у 1987 році у Львові з'явився ще один широкоформатний кінотеатр ім. О.Довженка.
Упродовж 1989-го року, тобто, на порозі кінокризи 90-х, кінотеатр "Львів" відвідало 650 тис. львів'ян - майже все населення міста.
Кінотеатр "Львів" став значним символом повоєнної соціалістичної розбудови Львова. І важливо, що він був коректно вписаний у вже існуюче паркове середовище, розширюючи його відпочинковий потенціал.

Як згадують мешканці прилеглих районів, верхня територія парку була завжди людною. Тут було багато принад для львів'ян, що прагнули весело провести своє дозвілля, - шикарна алея, ресторан "Супутник", більярдний клуб, з майже безкінечними рядами столів, ресторан-вежа і кінотеатр "Львів", де окрім кінозалу було велике кафе.

На початку 1980-х років біля кінотеатру на місці колишніх павільйонів посадили розарій. Старі львів'яни згадують, що тоді трояндові кущі навіть доводилося обороняти від викрадачів, що частенько намагалися викопати гарний кущ чи два.

Єдиний у світі кінотеатр із скляним дахом

Оригінальний дах павільйону був скляним. Його лише доповнили новим накриттям і взимку тонка стеля давалася взнаки. Однак, судячи зі спогадів колишніх відвідувачів кінотеатру, при великій наповненості залу мікро-клімат був нормальним. Холод ніколи не відчувався.

Великий екран ще довго приваблював сюди відвідувачів. Тож, кінотеатру вдалося більш-менш успішно пережити кризові 90-і. За словами працівниці закладу, яка зараз спостерігає за "господарством", останніми роками довкола кінотеатру сформувалася своя стала аудиторія. Багато облич вона навіть запам'ятала.
На цій світлині видно оригінальний скляний дах будівлі
З минулих часів у порожньому фойє кінотеатру ще зберігся один цікавий артефакт - дерев'яний стіл з отворами для квитків, який мав полегшити справу контролерів.

В майбутньому, якщо вдасться врятувати "Львів" від руйнування, тут можна було б створили музей кіно. Цей столик став би гарним експонатом. Разом із старими кінопроекторами та іншою машинерією, яка все ще зберігається у кінотеатрі.

Втім, і сам "Львів" - єдиний у світі кінотеатр із скляним дахом - є важливим артефактом, невід'ємним від історії Стрийського парку. Справжнісінький пам'ятник, який під зовнішніми нашаруваннями приховує цікаві моменти розвитку Львова.

Автор: Андрій Бондаренко